Інфекції сечовивідних шляхів (ІМП) - одні з найпоширеніших бактеріальних інфекцій у світі, що вражають мільйони людей щорічно. Найчастіше вони зустрічаються серед жінок, людей похилого віку і пацієнтів з катетерами або хронічними захворюваннями.

Головні патогени, відповідальні за ІМП:

• Escherichia coli (E. coli) - найпоширеніший збудник, що викликає понад 70% усіх випадків. Ця бактерія здатна прикріплюватися до епітелію сечового міхура, утворюючи колонії та біоплівки.

• Klebsiella pneumoniae – другий за поширеністю збудник, особливо серед пацієнтів у стаціонарі. Часто демонструє стійкість до бета-лактамних антибіотиків.

• Proteus mirabilis - здатний утворювати каміння в нирках за рахунок уреази, яка змінює рН сечі.

• Enterococcus faecalis — особливо поширений у лікарнях, часто виявляється у пацієнтів із тривалим використанням катетерів.

• Pseudomonas aeruginosa - умовно-патогенна бактерія, що викликає ускладнені інфекції, стійка до багатьох антибіотиків.

Як патогени проникають у сечовивідну систему

Найчастіше бактерії потрапляють у сечовий міхур висхідним шляхом через уретру. Це особливо характерно для жінок через меншу довжину сечівника. Інфекції також можуть виникати через:

• використання катетерів;

• недотримання гігієни;

• анатомічних аномалій;

• цукрового діабету та інших імунодефіцитних станів.

Симптоми та ускладнення, що викликаються ІМП

Класичні симптоми ІМП включають:

• часте та хворобливе сечовипускання;

• відчуття печіння;

• каламутну або неприємно пахнучу сечу;

• біль у нижній частині живота чи спини;

• іноді підвищення температури.

У разі ускладнення процесу може розвинутись пієлонефрит, що супроводжується високою температурою, нудотою, болем і навіть сепсисом у важких випадках.

Проблема антибіотикорезистентності у збудників ІМП

Найбільшу загрозу при лікуванні інфекцій сечовивідних шляхів становить антибіотикорезистентність. Багато поширених збудників, включаючи E. coli, Klebsiella і Pseudomonas, набули здатності виробляти бета-лактамази, карбапенемази та інші ферменти, що нейтралізують дію препаратів.

Внаслідок цього класичні методи лікування часто виявляються неефективними. Пацієнти змушені проходити тривалі курси терапії, що посилює резистентність та побічні ефекти.

Бактеріофаги як новий інструмент у боротьбі з ІМП

У цьому контексті першому плані виходить фаготерапія — використання бактеріофагів, тобто вірусів, які специфічно вражають бактеріальні клітини. Ці мисливці за бактеріями здатні точно розпізнавати патогени, не впливаючи на корисну мікрофлору.

Переваги фагів:

• селективність до конкретного виду бактерій;

• здатність проникати в біоплівки;

• відсутність токсичної дії;

• низький ризик розвитку резистентності при правильному доборі фага;

• можливість застосування у формі супозиторіїв, інстиляцій, капсул.

Приклади досліджень фаготерапії в урології

1. Фаги проти E. coli: клінічний досвід
   У 2020 році в Польщі проведено дослідження за участю пацієнтів із рецидивними інфекціями сечового міхура. Протягом трьох тижнів їм уводили коктейль фагів інтрауретрально. У 70% випадків було досягнуто клінічного покращення без застосування антибіотиків.

2. Бактеріофаги проти Klebsiella pneumoniae.
   У США дослідники розробили фагові коктейлі, спрямовані на Klebsiella. В одному з випадків пацієнта з хронічною інфекцією, нечутливою до всіх доступних антибіотиків, успішно пролікували індивідуально підібраний бактеріофаг.

3. Експериментальна модель пієлонефриту у тварин.
   Вчені у Франції використовували мишачу модель для тестування фагів проти Pseudomonas aeruginosa. Після внутрішньовенного та інтрауретрального введення рівень бактерій у тканинах нирок знизився у десятки разів. Це довело потенціал фагів у лікуванні ускладнень ІМП.

4. Фаготерапія у комбінації з антибіотиками проти ІМП.
   У 2019 році французькі дослідники вивчали застосування бактеріофагів для лікування інфекцій, спричинених Escherichia coli. Результати показали, що фаги, які застосовуються разом з антибіотиками, значно знижують розвиток стійких бактерій, зменшуючи симптоми інфекції.

5. Фаготерапія проти інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa.
   У 2020 році американські вчені протестували бактеріофаги проти Pseudomonas aeruginosa, що викликає важкі ІМП, особливо у пацієнтів з катетерами. Дослідження показало, що фаги ефективні у знищенні штамів, стійких до антибіотиків.

6. Фаготерапія проти хронічних ІМП у жінок.
   Дослідження, проведене у Великій Британії у 2021 році, показало, що фаги можуть ефективно лікувати хронічні інфекції, викликані E. coli, стійкою до антибіотиків. Цей підхід має менше побічних ефектів, порівняно з традиційним лікуванням.

7. Прогнозування ефективності фаготерапії проти ІМП.
   У 2024 році проведено дослідження, що підтвердило, що правильний вибір коктейлю бактеріофагів для лікування інфекцій, спричинених E. coli, може значно підвищити ефективність терапії та знизити ризик розвитку стійкості до фагів.

8. Фаготерапія проти рецидивуючого циститу.
   У 2025 році було проведено дослідження, що оцінювало ефективність фаготерапії у жінок з рецидивним циститом, викликаним мультирезистентними бактеріями. Результати показали, що фаги можуть бути ефективною альтернативою традиційним антибіотикам у таких випадках.

Інфекції сечовивідної системи є серйозним викликом для охорони здоров'я, особливо на тлі стійкості бактерій, що росте, до антимікробних препаратів. Традиційні підходи часто виявляються недостатньо ефективними, а кількість ускладнених випадків невпинно зростає.

У цьому контексті бактеріофаги набувають особливої цінності. Їхній потенціал як альтернативи чи доповнення до антибіотикотерапії вже доведено у низці клінічних та лабораторних досліджень. Наступним кроком має стати включення фаготерапії до стандартів медичної практики