Після відкриття бактеріофагів, про них говорили як про прорив у сфері лікування хвороб. Але згодом ентузіазм на Заході згас — наукова увага перемістилася до антимікробних препаратів. І лише в Грузії фаги залишились у центрі практичної медицини, розвиваючись паралельно, хоча й поза мейнстримом.

Сьогодні, коли антибіотикорезистентність стала глобальною загрозою, наука знову звертається до бактеріофагів — із новими технологіями, знаннями і ще більшими надіями.

Відкриття бактеріофагів: хто і коли побачив невидимого ворога бактерій

Вперше явище знищення бактерій невидимою субстанцією зафіксував французький вчений Ернест Ханкін ще в 1896 році. Він дослідив воду з річок Індії, де відзначалося зменшення випадків холери, і виявив, що річкова вода має властивість пригнічувати збудників хвороби. Проте на той час Ханкін не мав інструментів і знань, щоб пояснити це явище.

Через два десятиліття, у 1915 році, британський дослідник Фредерік Туорт також помітив руйнування бактеріальних культур. Але саме Фелікс д’Ерелль у 1917 році вперше науково описав і охарактеризував бактеріофаги, ввівши термін, що буквально означає «той, що поїдає бактерії». Саме він став засновником концепції фаготерапії, довівши, що фаги — це «хороші» віруси, які розмножуються всередині мікробів і знищують їх.

Д’Ерелль провів перші клінічні випробування бактеріофагів. Результати були настільки вражаючими, що метод швидко набув популярності в Європі, США, а згодом і в СРСР.

Чому світ забув про бактеріофаги? Хто продовжував їх використовувати?

У 1940-х роках відкриття антибіотиків докорінно змінило підхід до лікування інфекцій. Ці препарати діяли швидко, були дешеві у виробництві й ефективні проти широкого спектра бактерій. На цьому фоні фаготерапія втратила популярність на Заході. До того ж, фаги потребували індивідуального підбору, їх дія була строго специфічною, що вважалося недоліком у добу прагнення до «універсальних» ліків.

Однак у Радянському Союзі, зокрема в Грузії, де у Тбілісі ще в 1923 році створили Інститут бактеріофагів, дослідження і практичне використання фагових препаратів не припинялися. Тут було розроблено десятки фагових коктейлів для лікування шкірних інфекцій, дизентерії, сальмонельозу, стафілококових і стрептококових уражень.

Незважаючи на обмеженість міжнародного наукового обміну в роки холодної війни, радянські вчені накопичили величезний обсяг даних і досвіду, які нині стали безцінними в умовах повернення фаготерапії на глобальну арену.

Чому сьогодні знову згадали про бактеріофаги

Головною причиною повернення інтересу до бактеріофагів стала антибіотикорезистентність. Усе більше бактерій стають стійкими до традиційних антимікробних препаратів, що змушує медицину шукати альтернативи. Все частіше з’являються публікації про пацієнтів, яким допомогли фагові коктейлі після того, як антибіотики не дали результату.

Розвиток біотехнологій також суттєво вплинув на ренесанс фагів. Завдяки геноміці й молекулярній біології стало можливим точно ідентифікувати збудника інфекції та підібрати відповідний бактеріофаг, а також створювати сучасні фагові препарати, комбінуючи декілька штамів для ширшого спектра дії.

Країни як Франція, Бельгія, США, Польща, Грузія стали центрами відродження фаготерапії. Активно працюють клініки, які пропонують лікування фагами, особливо у випадках, коли традиційні методи виявилися безсилими. Фагові препарати власного виробництва наразі також є доступними і в Україні.

Наукові журнали публікують сотні нових досліджень щороку, створюються міжнародні програми для розробки вірусів бактерій «на замовлення». Фаги досліджують для використання у багатьох сферах медицини (гінекологія, стоматологія, хірургія та навіть онкологія).

Історія відкриття бактеріофагів — це приклад наукової наполегливості, яка пройшла випробування часом. І хоча тривалий період ці віруси перебували в тіні антибіотиків, сьогодні вони повертаються як надійна і перспективна зброя проти бактерій. Наукова спільнота все більше визнає, що майбутнє лікування інфекцій — це не тільки повернення до фагів, а й інтеграція їх у персоналізовану медицину нового покоління.