У Великій Британії сімейні лікарі сумарно проводять понад 300 млн консультацій на рік і щонайменше чверть з них припадає на дітей. З цих «дитячих» консультацій приблизно дві третини пов'язані з кашлем, болем у горлі чи вухах – захворюваннями, які зазвичай об'єднують у групу «гострих респіраторних інфекцій» (ГРІ). ВРІ вважають інфекціям, що «самообмежуються», тобто такими, що проходять самі по собі, і від призначення антибіотика в таки випадках користі або ні, або вона незначна. Тим не менш, 30% «дитячих» консультацій закінчується призначенням антибіотиків, а це близько 13 млн. зайвих призначень антибіотиків на рік. Проблема полягає не тільки в непотрібних витратах, а й у безпосередній шкоді, яку завдають антибіотики дитячому організму.

У нещодавньому британському дослідженні із залученням 250 тис. дітей було встановлено, що діти дошкільного віку, які протягом року отримували два або більше курсу антибіотиків у зв'язку з ГРІ, мали на 30% більший ризик не відповідати на такі курси лікування антибіотиками порівняно з дітьми, які протягом року не отримували антибіотиків. За дослідженням були виключені діти з хронічними захворюваннями, які робили їх більш уразливими до ГРІ.

Добре відомо, що нераціональне використання антибіотиків підвищує ризик розвитку бактерій стійкості до них. Але люди вважають, що стійкість виникає лише за умови дуже частого чи дуже тривалого використання антибіотиків або за умови застосування їх у ослаблених пацієнтів. Це неправильна думка.

Будь-який прийом антибіотиків (за показаннями або без них) підвищує ризик розвитку бактерій стійкості до них. Як показали дослідження, навіть щодо низьких доз антибіотиків впливають на дитяче здоров'я. А з урахуванням того, що багато дошкільнят протягом року хворіють на ГРІ неодноразово і, відповідно, неодноразово приймають антибіотики, ситуація стає ще більш загрозливою.

Поки немає пояснення, чому діти, які отримували антибіотики, стають менш чутливими до наступного курсу антимікробної терапії. Можливо, це пов'язано з розвитком антибіотикорезистентності (стійкості) у збудників ГРІ. Також проблема може полягати у руйнуванні кишкового мікробіома дитини. Крім того, можливо, справа у невиправданих очікуваннях батьків від наступних курсів антибіотиків: вони можуть не розуміти обмежений вплив антибіотиків на більшість дитячих хвороб.

Перед лікарями стоїть важкий вибір: призначити антибіотик та знизити для пацієнта індивідуальний ризик ускладнень або не призначити та знизити таким чином ризик для спільноти – ризик появи стійких штамів мікроорганізмів. Лікарі часто обирають перший варіант, але переваги цього вибору є неочевидними. Адже, згідно з даними дослідження, діти, які отримували антибіотики, мали більші шанси на повторний візит до лікаря протягом 14 днів після призначення, ніж ті, що не отримували.

* Van Hecke O, Fuller A, Bankhead C et al. Антибіотична експресія і 'відповідь про неспроможність' для subsequent respiratory tract infections: an observational cohort study of UK preschool children in primary care // British Journal of General Practice, 2019; 69 (686): e638-e646. DOI: https://doi.org/10.3399/bjgp19X705089\