Розробка нових антибіотиків – найважливіший напрямок сучасної медицини та фармакології, проте треба усвідомлювати, що проблема стійкості до антибіотиків вирішена так і не буде. Мікроорганізми більш-менш швидко формуватимуть механізми захисту від дії антибіотиків або отримуватимуть вже готові гени стійкості від своїх побратимів шляхом горизонтального перенесення. Адже одне з найважливіших джерел антибіотикорезистентності — грандіозна різноманітність непатогенних бактерій довкілля. Вони мають безліч способів захисту своїх життєво важливих систем, у тому числі тих, які є мішенями для антибіотиків. І у відповідь на кожен новий антибіотик вони швидко запропонують рецепти стійкості. А отже, життєво важливо шукати альтернативні методи боротьби з інфекціями.

Ще один доказ того, що лікарська стійкість була властива бактеріям ще до появи антибіотиків, було представлено в журналі Proceedings of the Royal Society. Вчені з інституту Сенгера та Служби охорони здоров'я Великобританії зібрали геном найстарішого з публічно доступних штамів холерного вібріона (NCTC 30), виділеного в 1916 з фекалій британського солдата. Виявилося, що бактерія мала гени β-лактамази – ферменту, що руйнує один із структурних компонентів пеніциліну, хоча на той час ці антибіотики ще не були відкриті. Пеніциліни – природні антибіотики, що виділяються мікроскопічними грибами, з якими збудник холери цілком міг зустрічатися.

* Dorman MJ, Kane L, Domman D та ін. Історія, genome and biology of NCTC 30: не-пандемічний Vibrio cholerae isolate від World War One // Proc. R. Soc. B, 2019, 286: 20182025. http://dx.doi.org/10.1098/rspb.2018.2025